Предметом цього дослідження є статистика дисциплінарних стягнень, застосованих Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Кіровоградської у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2025 року.

Джерельною базою слугує офіційна відповідь КДКА Кіровоградської області на запит про отримання публічної інформації (вих. № 85 від 08.04.2026), яка містить поіменний розподіл стягнень за роками та їх видами. Методологічна база включає методи кількісного та порівняльного аналізу, а також авторський інструментарій індексу пунітивності (IP) — показника, що обчислюється як відношення кількості «важких» санкцій (зупинення та позбавлення права) до загальної кількості стягнень. Значення IP = 1,00 означає абсолютну репресивність (виключно суворі санкції), тоді як IP = 0,00 – виключно застосування попереджень.

За шестирічний аналізований період КДКА Кіровоградської області ухвалила 49 рішень про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. Структурний розподіл застосованих стягнень наведено нижче.

Наведені дані виявляють принципово важливу закономірність: зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є найбільш уживаною санкцією, складаючи 51,0 % усіх застосованих стягнень. Це явище є аномальним у масштабах України, оскільки у більшості регіонів домінуючим заходом залишається попередження – найменш інтенсивна санкція, яка не передбачає тимчасового відсторонення від практики. Наявність двох випадків позбавлення права (4,1 %) додатково підкреслює готовність комісії до застосування радикальних заходів впливу, хоча їх частка залишається відносно невисокою і свідчить про дотримання певного принципу пропорційності в частині «крайнього засобу».

Річна динаміка дисциплінарних рішень демонструє виразну хвилеподібну структуру, що відображає вплив як інституційних, так і загальнодержавних факторів. Детальний розподіл стягнень за роками, включаючи розраховані річні індекси пунітивності, наведено нижче.

* Загальний індекс пунітивності розраховується за формулою: IP = (кількість зупинень + кількість позбавлень) / загальна кількість стягнень = (25 + 2) / 49 ≈ 0,55.

Аналіз хронологічної динаміки дозволяє виокремити кілька характерних фаз.

Перша фаза (2020–2021) позначена помірним зростанням активності комісії: кількість рішень подвоїлась із 5 до 10, при цьому збережено домінування суворих санкцій (IP = 0,80 та 0,60 відповідно). Рівень 2020 року, попри невисоку абсолютну кількість справ, є особливо показовим з огляду на структуру: 80 % рішень мали обмежувальний характер, а одне — остаточне позбавлення права, що є потужним сигналом про «жорстку» орієнтацію комісії від самого початку аналізованого горизонту.

Друга фаза (2022) характеризується різким скороченням дисциплінарної активності до 4 рішень. Це відповідає загальноукраїнській тенденції дезорганізації публічних інституцій у перші місяці повномасштабного вторгнення, ускладнення проведення засідань та об’єктивного зниження скаргової активності. Попри кількісний мінімум, репресивний профіль зберігся: IP = 0,75, зафіксовано ще одне позбавлення права — показник, який підтверджує, що зменшення обсягу справ не призвело до лібералізації підходів.

Третя фаза (2023) є ключовою для розуміння системної логіки комісії. Різкий сплеск до 17 рішень (понад третина всього масиву за шість років) може пояснюватися кількома конкуруючими факторами: по-перше, «вивільненням» накопиченого за 2022 рік масиву нерозглянутих проваджень; по-друге, можливою зміною керівного складу або стратегічних настанов органу; по-третє, посиленням вимог до фінансової дисципліни адвокатів (несплата внесків, непідвищення кваліфікації) у контексті загальних рішень Ради адвокатів України. Водночас саме у 2023 році IP дещо знизився до 0,47, що пов’язано зі збільшенням частки попереджень (9 із 17 рішень) — явище, яке може інтерпретуватися або як диверсифікація підходів, або як збільшення частки «м’яких» порушень у загальному масиві справ.

Четверта фаза (2024) демонструє певну стабілізацію: 12 рішень із IP = 0,42 – найнижчий показник за весь аналізований горизонт (якщо не брати до уваги умовний результат 2025 року). Подальше зниження індексу пунітивності при збереженні відносно високого рівня активності може свідчити про структурний зсув у бік більш збалансованої дисциплінарної практики. Проте статистично обґрунтованих висновків про зміну системної логіки з двох років динаміки робити ще зарано.

П’ята фаза (2025) представлена єдиним рішенням – зупиненням права – та формально дає IP = 1,00. Однак це значення є статистично нерепрезентативним і відображає або глибокий «параліч» інституційної діяльності комісії (неможливість збирати кворум в умовах воєнного стану та мобілізаційних процесів), або неповноту статистичного зрізу на момент надання відповіді за запитом. Аналогічні явища фіксуються і в інших регіонах, що дозволяє говорити про загальносистемну кризу дисциплінарного самоврядування адвокатури в умовах тривалого збройного конфлікту.

Домінування зупинення права на заняття адвокатською діяльністю (51,0 % сукупних стягнень) потребує окремого теоретичного осмислення. У пенологічній та юридично-соціологічній літературі подібний феномен описується як перевага «проміжних санкцій», що поєднують достатню суворість для задоволення превентивних та репресивних функцій із формальною зворотністю (на відміну від позбавлення права). Зупинення, по суті, є інструментом «тимчасового вилучення»: воно позбавляє адвоката можливості практикувати та отримувати дохід протягом визначеного строку, але не руйнує його правовий статус остаточно. Для органів адвокатського самоврядування ця санкція є зручною з точки зору ризик-менеджменту: рішення про позбавлення права традиційно піддаються ретельнішому судовому перегляду, тоді як зупинення права сприймається судами як більш пропорційна реакція.