28 вересня 2026 року слідчий суддя Болградського районного суду Одеської області ухвалою у справі № 497/150/22 задовольнила скаргу потерпілого і зобов’язала слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області розглянути його клопотання від 04.09.2026 у порядку ст. 220 КПК України, надавши відповідь окремо щодо кожного з 52 пунктів.

Це вже четверта ухвала менш ніж за місяць, якою суд фіксує одне й те саме: слідчі та прокурори не розглядають клопотання потерпілого у справі про катування. Ухвали від 04.09, 15.09, 21.09 і 28.09.2026 стосуються чотирьох різних клопотань (від 20.08, 28.08, 03.09 та 04.09.2026). Жодне з них не отримало передбаченого законом процесуального рішення. Замість постанов надходили «листи».

Суд, зокрема, встановив, що протягом восьми днів одна й та сама слідча щодо того самого клопотання висловила три взаємовиключні позиції: спочатку «розглянуто та задоволено», потім «не відноситься до компетенції», а згодом «буде розглянуто по суті» після надходження матеріалів, які знову перебувають в Одеській обласній прокуратурі. На судове засідання слідча не з’явилася і на ухвалу суду не відреагувала.

За два дні виповниться вісім років від події 30 вересня 2018 року. Майже два місяці тому суд скасував незаконну постанову про закриття провадження. Відтоді змінюється лише одне: кількість ухвал про бездіяльність. Підозри немає, процесуальних рішень за клопотаннями потерпілого немає, розслідування катування немає.

«Чотири ухвали за місяць – це не збіг і не перевантаження. Це задокументована відмова держави розслідувати катування. Бездіяльність триває, а разом із нею спливає час, який працює на безкарність», – зазначив адвокат Дмитро Ягунов.

Ухвала від 28.09.2026, як і попередні, буде використана у зверненні до Європейського суду з прав людини за статтями 3 та 13 Конвенції.