11 серпня 2026 року Одеський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу адвокатів Дмитра Ягунова та Валентини Юрченко, подану в інтересах потерпілої, та скасував ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області, якою той відмовив у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за фактом насильницької смерті малолітньої дитини – на момент смерті їй було лише 14 років.

Ключовий акцент апеляційного суду – не стільки на змісті самого розслідування (хоча і воно роками велося з грубими порушеннями), скільки на тому, як був організований сам судовий розгляд скарги потерпілої. Слідчий суддя фактично провів засідання «в темряві»: ані сама потерпіла, ані, як з’ясувалося, один із двох її представників не отримали належного повідомлення про дату й час розгляду; повістка іншому представнику надійшла до електронного кабінету вже після того, як засідання відбулося. При цьому в матеріалах справи не виявилося ані журналу, ані протоколу засідання, ані жодного технічного запису його ходу — секретар підтвердила, що облік узагалі не вівся. Це унеможливило будь-яку подальшу перевірку того, чи взагалі відбувався змагальний розгляд.

Справа стосується вбивства дитини невстановленими особами – розслідування, яке з моменту смерті у квітні 2011 року й донині, понад п’ятнадцять років, неодноразово закривалося і поновлювалося, попри пряму вказівку суду ще у 2025 році щодо понад двадцяти конкретних, так і не виконаних слідством дій.

Обстоюючи позицію потерпілої, захист послідовно спирався на практику Європейського суду з прав людини щодо процесуального аспекту статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – зокрема на п’ятифакторний тест ефективності розслідування (адекватність, ретельність, незалежність, оперативність, участь родини загиблого), сформульований у справі Mustafa Tunc and Fecire Tunc v. Turkey, а також на Enukidze and Girgvliani v. Georgia, Sergey Shevchenko v. Ukraine, Trubnikov v. Russia, Keenan v. the United Kingdom, Pretty v. the United Kingdom, Masneva v. Ukraine, Vasyunets v. Ukraine, Chumak v. Ukraine, Merkulova v. Ukraine, Kachurka v. Ukraine, Dudnyk v. Ukraine, Oleynikova v. Ukraine, Zubkova v. Ukraine, Pozhyvotko v. Ukraine, Kholodkov and Kholodkova v. Ukraine, Gongadze v. Ukraine, Lyubov Efimenko v. Ukraine, Mazepa and Others v. Russia та Ryzhenko v. Ukraine.

Рішення апеляційного суду – важливий сигнал: право потерпілого бути почутим у справі про смерть близької людини не може бути принесене в жертву процесуальній зручності слідства.