10 вересня 2026 року слідчий суддя Болградського районного суду Одеської області відмовила прокурору Болградської окружної прокуратури Булгару В.П. у задоволенні заяви про роз’яснення ухвали від 31 липня 2026 року у справі № 497/150/22. Цією ухвалою суд скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12018160150002589 та повернув матеріали прокурору для організації здійснення досудового розслідування.

Йдеться про катування, вчинене групою осіб у ніч на 30 вересня 2018 року в Ізмаїлі: за висновком комісійної судово-медичної експертизи потерпілому заподіяно черепно-мозкову травму з ураженням стовбура головного мозку, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Попри це, за вісім років жодній особі не повідомлено про підозру, а провадження закривалося у 2018, 2019 та 2022 роках. Скасовуючи її 31 липня 2026 року, суд констатував, що жоден із мінімальних критеріїв ефективності розслідування за статтею 3 Конвенції у цьому провадженні дотриманий не був.

Замість виконання ухвали прокурор Булгар В.П. через понад місяць після її постановлення звернувся до суду із заявою, в якій просив «роз’яснити», чи охоплює припис «для організації здійснення досудового розслідування» проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, або ж виконання ухвали «має інший процесуальний зміст», який таких дій не передбачає. Іншими словами, прокуратура просила суд підтвердити, що ухвалу про поновлення розслідування можна виконати, не розслідуючи.

У запереченнях, поданих в інтересах потерпілого, адвокат Дмитро Ягунов навів двадцять аргументів на підтвердження того, що заява прокурора є не спробою усунути дійсну незрозумілість судового рішення, а маніпуляцією, спрямованою на отримання незаконного судового дозволу на нерозслідування злочину катування. Ухвала не містить жодного незрозумілого терміна; прокурор не назвав жодної конкретної слідчої дії, якій нібито перешкоджає «неясність»; за півтора місяця після постановлення ухвали не проведено жодної слідчої дії, хоча сама слідча у той самий період надсилала потерпілому повістки, тобто для органу розслідування ухвала була цілком зрозумілою. Норма частини другої статті 219 КПК України, на якій ґрунтувалося закриття 2022 року, з 1 січня 2024 року виключена з Кодексу Законом № 3509-IX, тож жодної правової перешкоди для розслідування не існує.

Суд повністю погодився з позицією потерпілого. Слідчий суддя зазначила, що ухвала від 31 липня 2026 року викладена в категоричній, однозначній формі, не припускає двозначного тлумачення і не містить жодних незрозумілих термінів чи юридично невизначених понять, та окремо констатувала відсутність будь-яких перешкод у здійсненні досудового розслідування у цьому провадженні.

На переконання адвоката Дмитра Ягунова, заява прокурора є черговим епізодом саботажу розслідування з боку прокуратури. Упродовж 2026 року прокуратура і поліція приховували від потерпілого постанову про закриття провадження; захищали незаконну постанову як «законну та обґрунтовану» аж до її скасування судом; невдало намагалися змінити підслідність; а після скасування постанови спробували перетворити судове рішення, покликане подолати багаторічну бездіяльність, на нове юридичне виправдання цієї самої бездіяльності. Цей саботаж набуває особливого значення з огляду на обставини, на які потерпілий неодноразово вказував суду та органам розслідування: наявність багаторічних дружніх зв’язків між прокурорами, які здійснювали процесуальне керівництво у цьому провадженні, та особами, яких потерпілий викриває як таких, що організували напад і вчинили щодо нього катування. За таких обставин ухилення прокуратури від розслідування є не недбалістю, а свідомим сприянням безкарності.

Європейський суд з прав людини у справі Kaverzin v. Ukraine визнав системною проблемою України «замкнене коло», в якому формальні скасування рішень про закриття проваджень за фактами жорстокого поводження не приводять до реального розслідування. Адвокат Дмитро Ягунов продовжуватиме домагатися виконання ухвали по суті, притягнення до відповідальності осіб, причетних до катування, та правової оцінки дій прокурорів, які саботують розслідування, у тому числі в межах звернення до Європейського суду з прав людини.