22 вересня 2026 року адвокат Дмитро Ягунов направив спільне звернення до Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області. Предмет звернення – визначення практики Європейського суду з прав людини, яка підлягає застосуванню кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів під час розгляду дисциплінарних справ стосовно адвокатів.

Звернення ґрунтується на статті 9 Конституції України, згідно з якою чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства, та на статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка визначає Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Адвокат Дмитро Ягунов наголошує, що КДКА регіонів наділені юрисдикційними повноваженнями: вони на підставі закону та за встановленою процедурою вирішують спір про права адвоката, включно з правом на професію, репутацію та свободу вираження поглядів, і ухвалюють рішення, яке безпосередньо змінює правовий статус особи, аж до позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Європейський суд з прав людини послідовно кваліфікує дисциплінарне провадження, наслідком якого може бути позбавлення права займатися професією, як «спір щодо прав та обов’язків цивільного характеру» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. У практиці ЄСПЛ поняття «суд» у практиці ЄСПЛ є автономним і не залежить від назви органу чи його місця в системі державних органів. Відповідно, дисциплінарний орган професійного самоврядування або сам має відповідати вимогам статті 6, або його рішення має підлягати подальшому контролю суду з «повною юрисдикцією».

Практика ЄСПЛ щодо дисциплінарних органів професійних організацій охоплює десятки рішень стосовно адвокатів, суддів, лікарів, нотаріусів та інших професій і стосується не лише статті 6, а й статей 7, 8, 10 Конвенції та статті 1 Першого протоколу.

Водночас ані Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, ані Правила адвокатської етики не містять жодних критеріїв визначення того, які саме рішення ЄСПЛ мають застосовувати КДКА регіонів. Рішення ВКДКА за скаргами на рішення регіональних комісій також не містять системних посилань на практику ЄСПЛ. Унаслідок цього застосування Конвенції в дисциплінарній практиці адвокатури України має випадковий, фрагментарний та несистемний характер, що суперечить принципу правової визначеності як складовій верховенства права.

У зверненні наведено орієнтовний перелік із десяти груп практики ЄСПЛ, які потребують офіційного визначення органами адвокатського самоврядування: застосовність статті 6 до дисциплінарних проваджень та кваліфікація позбавлення права на професію як втручання у приватне життя за статтею 8; незалежність та безсторонність дисциплінарного органу, включно з підставами для відводу його членів; публічність розгляду; рівність сторін та змагальність; право на вмотивоване рішення; розумна тривалість провадження; правова визначеність та «якість закону» щодо підстав дисциплінарної відповідальності; свобода вираження поглядів адвоката, зокрема під час критики суду, прокуратури та інших адвокатів; пропорційність дисциплінарних стягнень та необхідність індивідуалізованої оцінки; обсяг подальшого судового контролю та вимога «повної юрисдикції» суду.

Адвокат Дмитро Ягунов просить НААУ, РАУ, ВКДКА та КДКА Одеської області надати письмову відповідь по суті на чотири питання: чи визнають вони КДКА регіону «судом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, зобов’язаним безпосередньо забезпечувати гарантії цієї статті на стадії дисциплінарного провадження; які саме рішення ЄСПЛ, із зазначенням назви справи, номера заяви та дати, вони вважають обов’язковими до застосування регіональними комісіями; чи ухвалювалися РАУ або ВКДКА будь-які роз’яснення, узагальнення чи методичні рекомендації з питань застосування Конвенції та практики ЄСПЛ, а якщо ні – чи планується їх ухвалення і в які строки; чи здійснювала ВКДКА узагальнення дисциплінарної практики КДКА регіонів на предмет її відповідності статті 6 Конвенції.