механізмів у системі правосуддя. З одного боку, вона покликана забезпечувати якість правничої допомоги та підтримувати професійні стандарти; з іншого — в умовах структурного дисбалансу між стороною захисту і стороною обвинувачення вона здатна функціонувати як інструмент системного тиску на адвокатський корпус, що ставить під сумнів реалізацію принципу рівності сторін (equality of arms), закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини. Питання про те, чи діють регіональні органи адвокатського самоврядування як гаранти цієї рівноваги, чи як її порушники, залишається одним із найменш досліджених у вітчизняній правничій літературі.

Емпіричну базу дослідження становлять офіційні статистичні відповіді, отримані від шести регіональних КДКА (Одеської, Київської, Полтавської, Закарпатської, Кіровоградської та Івано-Франківської областей) у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації». Ряд комісій – зокрема Волинської і Житомирської областей, а також КДКА міста Києва – з різних причин не надали систематизованих даних, що формує певну асиметрію інформаційного поля, проте не позбавляє вибірку репрезентативної цінності: до неї потрапили як найбільші (Київська, Одеська, Полтавська), так і малі регіональні комісії (Івано-Франківська, Кіровоградська, Закарпатська), а також регіони з виразно відмінними інституційними траєкторіями.

Методологічно дослідження побудовано на принципі уніфікованої аналітичної рамки, що дозволяє зіставляти різнорідні за масштабом регіони через єдину систему індикаторів. Ключовими є: (1) індекс активності – загальна кількість винесених рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що характеризує інтенсивність роботи палати; (2) індекс пунітивності — питома вага важких санкцій (зупинення та позбавлення права) у загальному масиві рішень, який відображає схильність комісії до радикальних обмежувальних заходів; (3) синтетичний індекс жорсткості, побудований на зваженому сумуванні (попередження – 0, зупинення – 1, позбавлення — 2) з нормуванням на максимально можливе значення, що дозволяє концептуалізувати дисциплінарну практику у безрозмірному діапазоні від 0 (абсолютна поблажливість) до 1 (абсолютна каральність). Нормативно очікуваний для системи, побудованої на принципі пропорційності, діапазон індексу жорсткості становить 0,3–0,5; значення нижче 0,3 вказує на корпоративну поблажливість, вище 0,5 – на каральний ухил.

ЗАГАЛЬНА СТАТИСТИЧНА КАРТИНА: МАСШТАБИ ТА СТРУКТУРНІ АСИМЕТРІЇ

Агрегований масив даних за шість років охоплює 889 рішень про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, розподілених вкрай нерівномірно між регіонами. Загальну динаміку активності за роками представлено у таблиці нижче.

Регіон	2020	2021	2022	2023	2024	2025	Разом
Полтавська	9	34	8	31	90	134	306
Київська	83	48	18	26	43	32	250
Одеська	39	36	47	25	20	24	191
Закарпатська	4	5	8	16	29	6	68
Кіровоградська	5	10	4	17	12	1	49
Івано-Франківська	3	2	1	6	13	0	25
Усього	143	135	86	121	207	197	889

Уже перший погляд на представлені дані виявляє разючу гетерогенність навантаження: амплітуда річних показників у межах одного року коливається від одиниць (Івано-Франківська, 2022) до кількох десятків (Київська, 2020; Полтавська, 2025). Середньорічний показник варіює від 4,2 стягнення (Івано-Франківська) до 51,0 (Полтавська), тобто в дванадцять разів – при тому, що чисельність адвокатських корпусів регіонів відрізняється значно менше. Це принципово суперечить гіпотезі про пропорційне розподілення проступків: якби КДКА реагували переважно на стабільний потік скарг клієнтів, співвідношення між регіонами відтворювалося б із року в рік, однак статистика демонструє структурні зрушення, які вказують на дію зовнішніх чинників.

Найяскравішим прикладом таких зрушень є траєкторія Полтавської області: зростання кількості рішень з 8 у 2022 році до 134 у 2025 році – у сімнадцять разів. Показник Івано-Франківської області, навпаки, у 2025 році впав до нуля внаслідок відсутності кворуму дисциплінарної палати. Ці два крайніх випадки маркують межі того, у яких операційних режимах можуть функціонувати органи адвокатського самоврядування в умовах тривалого воєнного стану: від надмірної концентрації (Полтава як де-факто всеукраїнський процесинговий майданчик для перерозподілених справ) до повного інституційного паралічу.

ФАЗОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ: ТРИ ЕТАПИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Хронологічний аналіз агрегованих даних дозволяє виокремити три принципово різні фази функціонування регіональної дисциплінарної системи.

Перша фаза – довоєнна дисциплінарна статика (2020–2021) – характеризується виразним пунітивним нахилом у великих регіонах: Київська КДКА у 2020 році винесла 83 рішення, з яких 89,2% становили зупинення права, фактично монополізувавши цю санкцію як стандартну. Одеська область у 2021 році продемонструвала аномалію іншого роду: 36,1% позбавлень у загальному масиві рішень — показник у 3,6 раза вищий за середній по країні, що свідчить про періодичну «концентрацію» найсуворіших заходів, підстави якої залишаються непрозорими.

Друга фаза – інституційна депресія 2022 року – відображає прямий вплив повномасштабного вторгнення на операційну спроможність органів самоврядування. Падіння дисциплінарної активності у Київській області склало 78% відносно 2020 року, в Івано-Франківській – фіксувалося лише одне рішення за весь рік. Якісний склад рішень цього періоду є особливо показовим: в Одеській області за рекордної кількості проваджень (47) не було винесено жодного рішення про позбавлення права, натомість 87,2% склали зупинення. Це свідчить про те, що у кризові моменти комісії тяжіють до «проміжних» санкцій, які формально не виключають адвоката з професії, але фактично паралізують його діяльність у період максимальної затребуваності правової допомоги.

Третя фаза – адміністративна активізація (2023–2025) – принципово відрізняється від попередніх не лише кількісно, але й якісно. Основним драйвером зростання стає вже не скарга клієнта, а системний адміністративний тиск з боку Вищої школи адвокатури (далі — ВША) Національної асоціації адвокатів України щодо непідвищення кваліфікації. Полтавська область перетворилася на епіцентр цього процесу: зростання з 8 рішень у 2022 році до 134 у 2025 році не пов’язане з погіршенням професійної поведінки адвокатів, а відображає, по-перше, масові скарги ВША НААУ щодо невиконання вимог про щорічне отримання десяти залікових балів з підвищення кваліфікації і, по-друге, перерозподіл справ з інших регіонів, де місцеві комісії не змогли забезпечити кворум. Цей феномен трансформує природу дисциплінарної юстиції: від реактивної (реагування на скаргу) до проактивно-адміністративної (забезпечення виконання корпоративних стандартів).

СТРУКТУРА СТЯГНЕНЬ: ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ

Ключовим аналітичним завданням дослідження є виявлення того, яку санкцію кожна регіональна комісія вважає «стандартною реакцією» на дисциплінарний проступок. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає триступеневу градацію стягнень: попередження (мінімальний рівень), зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю (середній) і позбавлення цього права (максимальний). Нормативна логіка припускає, що більшість проступків не сягає порогу, який вимагає відсторонення від практики, і відтак відтворювана у практиці пропорція має віддавати перевагу найм’якшому заходу. Як видно з таблиці нижче, ця логіка в реальній практиці дотримується лише в одному з шести регіонів.

Регіон	Попер.	Зупин.	Позбавл.	Всього	% попер.	% зупин.	% позбавл.
Полтавська	173	101	32	306	56,5	33,0	10,5
Київська	62	163	28	253	24,5	64,4	11,1
Одеська	52	120	19	191	27,2	62,8	9,9
Закарпатська	36	24	8	68	52,9	35,3	11,8
Кіровоградська	22	25	2	49	44,9	51,0	4,1
Івано-Франківська	20	5	0	25	80,0	20,0	0,0

Найбільш промовистою закономірністю є різка бінарна дивергенція між двома групами регіонів. Перша група – Київська та Одеська області – демонструє практичну монополію зупинення права (62,8–64,4%) з маргінальною роллю попередження (24,5–27,2%); друга група – Полтавська, Закарпатська та Івано-Франківська області – побудована на інверсній логіці, де попередження становить більшість рішень (52,9–80,0%). Кіровоградська область займає проміжну позицію з майже рівноважним розподілом. Ця дивергенція є принциповою: вона вказує на те, що однакова нормативна рамка (стаття 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») породжує діаметрально протилежні санкційні політики залежно від місця реєстрації адвоката.

Домінування зупинення права у перших двох регіонах не є випадковим. Ця санкція посідає «зручну» нішу між декларативним попередженням (яке не тягне практичних наслідків) і незворотним позбавленням (яке автоматично ставить питання про пропорційність і провокує судове оскарження). Психологічна і юридична привабливість зупинення для дисциплінарного органу описується у пенологічній літературі через концепцію «проміжних санкцій» (intermediate sanctions), що набувають популярності не за найкращою відповідністю обставинам конкретної справи, а за структурною зручністю для органу, який їх застосовує. Зупинення достатньо суворе, щоб виглядати як реальне покарання, і формально тимчасове, що знімає психологічний тягар незворотності. Саме тому воно перетворюється на «зброю вибору» (weapon of choice) комісій, які прагнуть демонструвати дисциплінарну активність без ризику оскарження за надмірну суворість.

ІНДЕКС ЖОРСТКОСТІ: ІЄРАРХІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ

Для синтетичної оцінки пунітивного профілю кожного регіону застосовується індекс жорсткості (severity index, SI), розрахований за формулою: SI = (кількість зупинень × 1 + кількість позбавлень × 2) / (загальна кількість рішень × 2). Діапазон показника – від 0 (виключно попередження) до 1 (виключно позбавлення).

Регіон	SI	% жорстких санкцій	Тип моделі
Одеська	0,78	72,8	Структурно каральна
Київська	0,73	75,5	Обмежувально-репресивна
Кіровоградська	0,55	55,1	Помірно пунітивна
Полтавська	0,51	43,5	Гібридно-адміністративна
Закарпатська	0,51	47,1	Ситуативно-пунітивна
Івано-Франківська	0,32	20,0	Превентивно-виховна

Одеська та Київська області формують категорію структурно каральних моделей: обидві демонструють індекс жорсткості значно вище нормативного порогу (0,73–0,78) та частку важких санкцій у 72,8–75,5%. Ця категорія характеризується тим, що «нормою» дисциплінарного реагування тут є не попередження, а зупинення права – тобто середня санкція застосовується частіше за мінімальну, що суперечить нормативній логіці пропорційності. Особливого значення набуває одеська аномалія 2021 року, коли індекс жорсткості, розрахований за альтернативною зваженою формулою, сягнув 1,17 – значення, яке концептуально вказує на режим максимального наближення до тотального застосування найсуворіших заходів.

Кіровоградська область займає проміжне положення (SI = 0,55), при якому зупинення залишається найуживанішою санкцією (51,0%), але частка позбавлень аномально низька (4,1%) – найнижча серед регіонів, де позбавлення взагалі застосовувалося. Це свідчить про «урізаний» пунітивний профіль: комісія готова відсторонювати адвокатів від практики, але уникає незворотних кроків. Полтавська та Закарпатська області з близькими значеннями SI (0,51) формують категорію гібридних моделей, у яких загальний індекс жорсткості маскує виразну внутрішню нестабільність: у Полтаві 2023 рік дав частку важких санкцій у 96,8% (пік репресивності при низькому навантаженні), тоді як у 2025 році цей показник впав до 30,6% — колосальний діапазон, несумісний з уявленням про сталу санкційну політику.

Івано-Франківська область є унікальним випадком і єдиним регіоном, де індекс жорсткості (0,32) вкладається у теоретично обґрунтовані межі пропорційної дисциплінарної системи. 80% усіх рішень становлять попередження, зупинення застосовано лише у п’яти випадках, позбавлення — жодного разу за шість років. Така модель може інтерпретуватися подвійно: або як приклад зваженої виховно-превентивної практики, або як прояв корпоративної поблажливості, що знижує дисциплінарні ризики для адвокатів і тим самим підриває якість самоврядного контролю. Практика Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі – ВКДКА), яка систематично переглядає рішення регіональних комісій про відмову у порушенні справ на користь скаржників, опосередковано вказує на другу інтерпретацію.

ЯКІСНІ АНОМАЛІЇ: ІНСТРУМЕНТАЛІЗАЦІЯ ТА КОНВЕЄРИЗАЦІЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ЮСТИЦІЇ

Кількісні показники набувають повного аналітичного змісту лише у поєднанні з якісним аналізом конкретних дисциплінарних проваджень. Два регіони – Закарпаття та Полтава – демонструють у цьому відношенні особливо показові відхилення від нормативної моделі, кожне з яких репрезентує окремий тип інституційної деформації.

Закарпатський випадок концентрує ознаки інструменталізації дисциплінарної влади. Резонансна справа адвоката І. Костіна (мобілізованого з 24 лютого 2022 року), якому у червні 2024 року було оголошено попередження за дописи у Facebook, кваліфіковані комісією як «непристойна поведінка» щодо органів самоврядування, була скасована судом у лютому 2026 року з мотивів процедурної вразливості та відсутності належних підстав для такої кваліфікації. Справа Р. Маселка – члена Вищої ради правосуддя, адвокатський статус якого було зупинено з серпня 2022 року, – ілюструє ще більш структурну проблему: дисциплінарна палата КДКА Закарпаття у березні 2026 року розглянула у порядку самоврядного контролю дії посадової особи конституційного органу, здійснені у межах службових повноважень, що ВРП самостійно кваліфікувала як втручання у свою діяльність. Обидва кейси демонструють використання дисциплінарних механізмів не за нормативним призначенням (захист якості правничої допомоги), а як засіб корпоративної цензури та тиску на представників антикорупційного сектору.

Полтавський випадок, навпаки, репрезентує феномен «дисциплінарного конвеєра»: поєднання масового перерозподілу справ ВКДКА на операційно дієздатну комісію з уніфікованим підходом до санкціонування (переважно попередження за непідвищення кваліфікації). Принципова проблема цієї моделі полягає у системному конфлікті з практикою ВКДКА, що послідовно виходить з позиції про непропорційність попередження для триваючих порушень і змінює санкцію на зупинення. У 2025 році п’ять відомих рішень ВКДКА (№№ I-003/2025, IV-013/2025, VI-006/2025, VI-012/2025, VI-030/2025) за скаргами ВША НААУ усі реалізували однакову корекцію: попередження → зупинення. Це створює для адвокатів, які отримали попередження в Полтаві, структурний ризик «подвійної санкції»: первинної (КДКА) і посиленої (ВКДКА за скаргою ВША НААУ), без будь-якої процесуальної ініціативи самого адвоката.

Статистика Полтавської КДКА, таким чином, втрачає репрезентативність як зріз дисциплінарної ситуації власне у Полтавській адвокатурі – вона значною мірою відображає перенаправлений загальнонаціональний потік справ у контексті кваліфікаційної кампанії. Наслідком є методологічна проблема: узагальнені загальнонаціональні показники, побудовані на агрегації регіональних, будуть систематично спотворюватися полтавським «шумом», що маскує реальну регіональну варіативність.

ТИПОЛОГІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ: ТЕОРЕТИЧНЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ

Синтез кількісного та якісного аналізу дозволяє сформулювати п’ятифакторну типологію регіональних моделей дисциплінарної практики КДКА, що узагальнена у таблиці нижче.

Модель	Регіони	Дом. санкція	Визначальна логіка
Структурно каральна	Одеська, Київська	Зупинення (63–64%)	Зупинення як стандартна, а не виняткова реакція
Помірно пунітивна	Кіровоградська	Зупинення (51%)	Готовність до відсторонення без переходу до незворотності
Ситуативно-пунітивна	Закарпатська	Попередження (53%)	Інструменталізація окремих справ; варіативність
Гібридно-конвеєрна	Полтавська	Попередження (57%)	Масовий адміністративний процесинг
Превентивно-виховна	Івано-Франківська	Попередження (80%)	Виховна орієнтація; ризики корпоративної поблажливості

Виявлені моделі не утворюють випадкової множини: вони описують різні стратегічні позиції, які регіональна комісія може обрати у межах спільної нормативної рамки. Структурно каральна модель максимізує демонстративну активність і мінімізує ризик «м’якого» профілю, проте ціною цього є системне порушення принципу пропорційності. Превентивно-виховна модель зберігає формальну відповідність нормативному розподілу санкцій, але створює ризик корпоративної непрозорості та зниження якості самоврядного контролю. Гібридно-конвеєрна модель відтворює стандартизацію адміністративного процесу, втрачаючи при цьому індивідуалізацію дисциплінарного реагування. Ситуативно-пунітивна модель зберігає видимість помірності у статистиці, але допускає епізоди виразної інструменталізації дисциплінарної влади для позастатутних цілей.

ВИСНОВКИ: ФРАГМЕНТОВАНИЙ ПРОСТІР АВТОНОМНИХ РЕЖИМІВ

Проведене дослідження дозволяє сформулювати чотири взаємопов’язаних висновки концептуального характеру.

По-перше, дисциплінарна практика КДКА в Україні не є уніфікованою системою – вона розпадається на сукупність автономних регіональних режимів, що описують принципово різні філософії правозастосування у межах формально спільної нормативної рамки. Розрив між крайніми значеннями індексу жорсткості (0,32 для Івано-Франківщини та 0,78 для Одещини) є настільки значним, що сам факт місця реєстрації адвоката перетворюється на фактор, який детермінує характер дисциплінарної відповідальності сильніше, ніж природа конкретного проступку.

По-друге, концентрація важких санкцій у найбільших регіонах (Київська – 75,5%, Одеська – 72,8%) є структурно несумісною з принципом пропорційності; домінування зупинення права в цих регіонах свідчить про його перетворення з виняткового заходу на стандартну «зброю вибору» дисциплінарного органу.

По-третє, воєнний стан 2022 року виступив каталізатором глибоких трансформацій: за фазою падіння активності настала фаза адміністративної активізації 2023–2025 років, у якій основним драйвером проваджень стали не скарги клієнтів, а системний тиск ВША НААУ на виконання кваліфікаційних вимог, що принципово змінює природу дисциплінарної юстиції – з реактивної моделі реагування на порушення вона трансформується у проактивний механізм адміністративного примусу. По-четверте, задокументовані випадки інструменталізації дисциплінарних механізмів та системний конфлікт Полтавської КДКА з ВКДКА щодо санкційної політики ставлять під сумнів здатність вертикалі самоврядування забезпечувати узгоджену і передбачувану практику. Подолання виявленої фрагментації потребує запровадження єдиних методологічних стандартів вибору між санкціями на рівні ВКДКА з обов’язковою публікацією обґрунтувань та систематичного публічного моніторингу дисциплінарної практики за уніфікованими індикаторами; без таких заходів корозія принципу рівності сторін у кримінальному процесі перетвориться на структурну ознаку української правової системи.

---

---

---

---

---