Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 460/27538/23 є важливим прецедентом у сфері адміністративно-судового контролю над дисциплінарним провадженням щодо адвокатів. Предметом касаційного перегляду стали рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області (далі — КДКА Рівненської області): рішення № Д/8-5 від 30 серпня 2023 року про порушення дисциплінарної справи та рішення № Д/10-5 від 25 жовтня 2023 року про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

СТАРА СХЕМА ПІШЛА У МИНУЛЕ: ПРОЦЕДУРНИЙ ФОРМАЛІЗМ ЯК ЄДИНИЙ ЩИТ НЕ ПРАЦЮЄ

Тривалий час як адвокати у дисциплінарних спорах, так і адміністративні суди при їх вирішенні зосереджувалися виключно на процедурних питаннях: чи правомірно скерована скарга, чи дотримано строків повідомлення, чи легітимний склад дисциплінарної палати. Подібний підхід мав неоднозначний характер: він з одного боку створював певні процесуальні гарантії для адвокатів, а з іншого — дозволяв закривати адміністративні позови «на порозі», не торкаючись суті звинувачень. Зворотним боком цієї медалі ставало те, що питання фактичної наявності чи відсутності дисциплінарного проступку залишалося без судової оцінки.

Верховний Суд у коментованій постанові прямо констатував цю системну ваду: «суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення у цій справі, взагалі не досліджували питання законності притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків» (п. 58).

Суд вказав, що таке звуження предмета судового розгляду є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 353 КАС України).

Тим самим Верховний Суд закрив шлях до практики, за якої позивач міг добитися скасування дисциплінарного стягнення виключно на підставі процедурних порушень, а дисциплінарний орган — «перезапустити» провадження без будь-яких суттєвих наслідків для себе.

ЧОТИРИЕЛЕМЕНТНИЙ ТЕСТ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ НАД ДИСЦИПЛІНАРНИМ ПРОВАДЖЕННЯМ

Центральним правовим висновком постанови є формулювання чотириелементного тесту, якому повинна відповідати правова оцінка рішень про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (п. 62): (1) прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) у діянні адвоката дійсно наявний склад дисциплінарного проступку; (3) існують встановлені законом підстави для застосування конкретного дисциплінарного стягнення; (4) обраний вид стягнення відповідає вимогам закону та є пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.

Цей тест є комплексним: він охоплює як формально-процесуальний (елемент 1), так і матеріально-правовий вимір (елементи 2–4). Особливого значення набуває елемент 4 — принцип пропорційності санкції. Верховний Суд нагадав, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю за порушення Правил адвокатської етики може застосовуватися виключно у разі систематичного або грубого одноразового порушення (п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону № 5076-VI). При цьому поняття «грубого» порушення є оціночним і суб’єктивним, тому дисциплінарний орган зобов’язаний чітко та детально регламентувати, у чому саме полягає грубість вчиненого порушення (п. 74). Одного лише посилання на пункт статті закону недостатньо: необхідна кваліфікація — систематичне чи одноразове грубе порушення (п. 77).

Таким чином, адміністративні суди отримали не лише право, а й обов’язок самостійно перевіряти: чи містить діяння адвоката ознаки конкретного дисциплінарного проступку, чи обрана санкція є законною та пропорційною. Це суттєво розширює інструментарій судового захисту прав адвокатів порівняно з попередньою практикою суто процедурного перегляду.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПРАВ АДВОКАТІВ

Коментована постанова має кілька важливих практичних наслідків.

По-перше, для адвокатів, що оскаржують рішення КДКА, суттєво зростає вага аргументів по суті: відсутність складу дисциплінарного проступку у конкретних діях позивача має бути самостійною і пріоритетною підставою позову.

По-друге, адміністративні суди при новому розгляді зобов’язані здійснювати повноцінну матеріально-правову перевірку, тобто не ухилятися від оцінки доказів у справі під приводом процедурних питань.

По-третє, Верховний Суд додатково звернув увагу на питання повноважень членів регіональних КДКА після закінчення п’ятирічного строку (п. 56–57), яке попередні інстанції ігнорували всупереч приписам п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України. Це відкриває новий системний аргумент для оскарження рішень дисциплінарних органів, сформованих поза межами законних строків повноважень.

По-четверте, постанова фактично встановила, що без з’ясування наявності чи відсутності факту вчинення дисциплінарного проступку та перевірки реальних повноважень дисциплінарного органу є неможливим ні формування нового правового висновку стосовно підвідомчості, ні відступлення від сталої практики (п. 99). Це означає, що аргументи про конкуренцію між ч. 3 ст. 33 Закону № 5076-VI та підзаконними актами ВКДКА (Регламентом і Положенням № 120) не можуть розглядатися у відриві від фактичних обставин конкретної справи.

ВИСНОВОК

Постанова Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справі № 460/27538/23 є концептуальним зрушенням у підходах до судового контролю над адвокатським дисциплінарним провадженням. Суд закріпив чотириелементний стандарт перевірки правомірності рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, центром якого є встановлення наявності складу дисциплінарного проступку в конкретному діянні адвоката та пропорційності застосованого стягнення. Стара схема, за якою справа могла бути вирішена виключно на процедурних підставах без дослідження суті звинувачень, відходить у минуле. Адміністративні суди отримали нові інструменти для повноцінного захисту прав адвокатів — і одночасно відповідний обов’язок ними скористатися. Адвокати, своєю чергою, набули право розраховувати на змістовний, а не суто формальний судовий захист від необґрунтованого дисциплінарного переслідування.