1–2 травня 2026 року відбулися чергові засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Серед іншого, за результатами розгляду 73 скарг на рішення регіональних КДКА та 2 клопотань щодо зупинення дії їх рішень, ВКДКА прийняла 54 рішення у дисциплінарних провадженнях.

Цифри промовисті: лише 18 рішень регіональних комісій (33%) залишено без змін. У 29 випадках ВКДКА скасувала рішення КДКА та ухвалила нове, ще у 7 — скасувала та направила справу на новий розгляд. Разом — 66,7%, тобто дві третини рішень регіональних КДКА не витримали перевірки.

Як це розуміти? Або регіональні КДКА системно помиляються при розгляді дисциплінарних справ — і тоді це інституційна криза першого рівня. Або ВКДКА переоцінює власну правоту та переглядає цілком обґрунтовані рішення — і тоді маємо кризу другого рівня. У будь-якому разі така статистика свідчить про абсолютну розбалансованість дисциплінарної практики в адвокатурі.

Дисциплінарна система має бути передбачуваною та єдиною. Натомість маємо лотерею, де результат справи залежить від того, яка комісія її розглядає. Це підриває довіру і до адвокатського самоврядування, і до дисциплінарного інституту загалом.