15 червня 2026 року Європейський суд з прав людини розпочав розгляд скарги адвоката Дмитра Ягунова проти держави Україна. Предметом скарги є системна відмова українських судів та органів адвокатського самоврядування визнати право адвоката на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним дисциплінарним переслідуванням.

ФАБУЛА СПРАВИ

26 червня 2020 року до  КДКА Одеської області надійшла скарга на дії адвоката Ягунова Д.В. у зв’язку з його представництвом інтересів клієнтів у цивільній справі № 500/2395/18.

15 грудня 2020 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області адвоката Ягунова Д.В. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 420/509/21 зазначене рішення КДКА Одеської області від 15.12.2020 було визнано протиправним та скасовано — зокрема через через явний конфлікт інтересів членів комісії Іванової П.В. та Пришляк Т.О. на користь скаржника.

Незважаючи на це, КДКА Одеської області 30 листопада 2021 року провела повторний розгляд тієї ж дисциплінарної справи у тому ж складі та прийняла нове рішення, яким фактично підтвердила наявність у діях адвоката дисциплінарного проступку, закривши справу лише з підстав спливу строку притягнення до відповідальності.

Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21 це рішення також було визнано протиправним та скасовано: Верховний Суд констатував, що законодавством не передбачено повноважень КДКА здійснювати повторний розгляд дисциплінарної справи після скасування її первинного рішення судом. У цій же постанові Верховний Суд підтвердив, що КДКА є квазісудовим органом, який має всі ознаки «суду» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини.

ПОЗОВ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ТА РІШЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ СУДІВ

11 грудня 2023 року адвокат Ягунов Д.В. звернувся до суду з позовом до КДКА Одеської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 150 000 грн, завданої внаслідок двох послідовних незаконних рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності (справа № 522/23596/23-Е).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року (суддя Науменко А.В., провадження № 2/522/313/24) позов було задоволено частково — стягнуто 20 000 грн моральної шкоди. Суд встановив, що дії відповідача призвели до вимушених змін у житті позивача, завдали йому моральних страждань та шкоди діловій репутації.

Однак КДКА Одеської області оскаржила це рішення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2025 року (провадження № 22-ц/813/2722/25, колегія суддів у складі головуючого Драгомерецького М.М., суддів Громіка Р.Д. та Сегеди С.М.) рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог адвоката Ягунова Д.В. відмовлено повністю.

Апеляційний суд обґрунтував відмову посиланням на постанову Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 522/8849/19, відповідно до якої сам по собі факт скасування рішення КДКА у дисциплінарній справі не свідчить про заподіяння шкоди адвокату. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження.

ПРЕДМЕТ СКАРГИ ДО ЄСПЛ

Скарга адвоката Ягунова до Європейського суду з прав людини охоплює постанову Одеського апеляційного суду (судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д., Сегеда С.М.) та подальшу позицію Верховного Суду, що встановили фактичний імунітет органів адвокатського самоврядування від цивільної відповідальності навіть у випадках, коли їхні рішення були прийняті з конфліктом інтересів, з порушенням процедури та всупереч висновкам ЄСПЛ.

Зазначена правова ситуація є несумісною зі статтями 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також із Першим Протоколом до неї.

КОМЕНТАР

Ця справа ставить принципове питання: чи може орган адвокатського самоврядування, визнаний Верховним Судом України квазісудовим органом у розумінні статті 6 Конвенції, бути повністю звільнений від будь-якої відповідальності за незаконні рішення, прийняті в умовах доведеного конфлікту інтересів та з порушенням фундаментальних процедурних гарантій? Відповідь Європейського суду з прав людини матиме значення не лише для цієї конкретної справи, а й для стану верховенства права в системі адвокатського самоврядування України загалом.