Cуд вкотре відмовив адвокату Дмитру Златі у скасуванні арешту так званого «порому «Кислицький»»
04 червня 2026 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Спічак В.О. відмовив у задоволенні клопотання адвоката Дмитра Златі про скасування арешту, накладеного на так званий «пором «Кислицький»» (фактично — пором ВИЛ-0224-К) у кримінальному провадженні № 12017160150003076.
Адвокат Златі Д.С., діючи в інтересах Лариси Чебан (спадкоємиці Чебана П.Г.), намагався зняти одразу два арешти — накладені ухвалами слідчого судді від 07.02.2023 (справа № 509/407/23) та від 24.01.2025 (справа № 509/59/25). У задоволенні клопотання судом відмовлено повністю.
ЩО ВСТАНОВИВ СУД
Ухвала фактично вкотре підтвердила ключові висновки досудового розслідування про системне підроблення документів, на підставі яких пором був незаконно перереєстрований на ім’я Чебана П.Г. під новою назвою «Кислицький»:
- «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 є підробленим: його стверджуваний підписант — інженер-інспектор Регістру судноплавства України Фарварщук В.Д. — помер ще 10 липня 2007 року (свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 108102 від 11.07.2007). Цей факт окремо підтверджено й рішенням Болградського районного суду від 28.05.2024 у справі № 946/298/24.
- «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003 має ознаки підробки: Заворотнюк Ф.Ф., від імені якого укладено договір, ніколи не займав посаду в.о. голови СВК «Кислицький».
- ДП «Регістр судноплавства України» ніколи не видавало жодних актів технічного нагляду на цей пором і не має його у своїх базах даних.
- пором ВИЛ-0224-К належить Слободенюку С.А. (орендар — ТОВ «Злагода», директор Стойкова Л.К.) і був захоплений на підставі підроблених документів.
ЧОМУ В СКАСУВАННІ АРЕШТУ ВІДМОВЛЕНО
Суд керувався статтями 170 та 174 КПК України, за якими арешт майна скасовується лише за двох умов: якщо відпала потреба у його застосуванні або якщо арешт накладено необґрунтовано. Слідчий суддя зазначив, що адвокат Златі Д.С. не довів жодної з цих підстав і не надав відповідних доказів.
Суд наголосив, що: 1) майно не втратило ознак речового доказу, а арешт необхідний для його збереження; 2) кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, у ньому тривають слідчі дії; 3) втручання у право власності є законним, переслідує суспільний інтерес і є пропорційним — відповідно до сталої практики ЄСПЛ за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Окремо суд послався на постанову Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20.05.2024 у справі № 712/191/23: ухвали про відмову у скасуванні арешту майна апеляційному оскарженню не підлягають.
Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення.

