28 серпня 2025 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Zlagoda, TOV and Slobodenyuk v. Ukraine» (заяви № 4735/22 та 4896/22). На перший погляд — черговий «строковий» прецедент із констатацією порушення розумних строків судового розгляду, яких в Україні, на жаль, мало кого здивуєш. Однак за цим рішенням стоїть значно більше.

Суд об’єднав дві заяви і констатував системне порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції — у кількох десятках цивільних справ, що розглядалися в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області. Найдовше з проваджень тривало понад шість років і три місяці — в одній інстанції. Більшість решти — не менше чотирьох із половиною років, знову-таки в одній інстанції. Суд не знайшов жодного виправдання такій тривалості і присудив заявникам компенсацію.

Але головне тут — не самі строки. Головне — контекст.

Усі ці справи об’єднує один потерпілий: ТОВ «Злагода» та його директор Стойкова Л.К., яка одночасно виступає потерпілою і в кримінальному провадженні. І всі ці затягнуті провадження розгорталися на тлі відомої «поромної справи» — одного з найбільш показових прикладів рейдерського захоплення майна у сучасній Україні, з підробленими документами, озброєним захопленням та наступним судовим і прокурорським протистоянням, яке триває вже майже вісім років.

«ПОРОМНА СПРАВА»: ХРОНОЛОГІЯ ТА КЛЮЧОВІ СУДОВІ ВИСНОВКИ

Кримінальне провадження № 12017160150003076 розпочалося 30 жовтня 2017 року після того, як у жовтні того ж року пором ВИЛ-0224-К — власність Слободенюка С.А., що перебував в оренді у ТОВ «Злагода», — був захоплений групою осіб під керівництвом Чебана П.Г. Підставою для оформлення «нового» права власності на судно послугував так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15 листопада 2015 року за підписом інженера-інспектора Фарварщука В.Д. Проблема полягала в одному: Фарварщук В.Д. помер 10 липня 2007 року. Цей факт підтверджений свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 108102 від 11 липня 2007 року та офіційним листом Міністерства юстиції України.

Упродовж 2022–2026 років адвокат Ягунов Д.В., представляючи інтереси потерпілих — Стойкової Л.К., Слободенюка С.А. та ТОВ «Злагода», — домігся ухвалення низки принципових судових рішень, які послідовно формували доказову базу справи:

• ухвала Овідіопольського районного суду від 07.02.2023 (справа № 509/407/23): суд констатував факт підроблення «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015, оскільки підписант документа помер у 2007 році; встановлено ознаки підробки й «Договору купівлі-продажу судна» від 14.02.2003 — через відсутність у підписанта Заворотнюка Ф.Ф. будь-яких повноважень представляти СВК «Кислицький». Накладено арешт на пором ВИЛ-0224-К;
• ухвала Одеського апеляційного суду від 27.10.2023 (справа № 509/407/23): апеляційна скарга представника Чебан Л.М. залишена без задоволення. Суд підтвердив, що «Чебан П.Г. незаконно оформив право власності на пором ВИЛ-0224-К», а сам пором є речовим доказом у справі про підроблення та самоправство. Арешт залишено в силі;
• рішення Болградського районного суду від 28.05.2024 (справа № 946/298/24): встановлено юридичний факт неможливості підписання будь-яких документів Фарварщуком В.Д. у 2015 році, оскільки він помер у 2007 році;
• ухвала Овідіопольського районного суду від 24.01.2025 (справа № 509/59/25): за клопотанням адвоката Ягунова Д.В. накладено новий арешт на пором. Спроба представника Чебан Л.М. скасувати арешт виявилася безуспішною;
• ухвала Овідіопольського районного суду від 10.02.2026 (справа № 509/299/19): у задоволенні клопотання про скасування обох арештів відмовлено. Суд детально проаналізував усі зібрані докази і підтвердив, що потреба в арешті не відпала;
• ухвала Одеського апеляційного суду від 20.10.2025: представник Чебан Л.М. відмовився від апеляційної скарги на ухвалу від 24.01.2025 безпосередньо у судовому засіданні, тим самим фактично визнавши встановлені факти.

ТЕЗИС СУДДІ СМОКІНОЇ: АПОФЕОЗ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ

Саме тут рішення ЄСПЛ набуває особливого змісту.

Упродовж тривалого судового протистояння один із суддів Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області — Смокіна Галина Іванівна — сформулювала і послідовно відстоювала концепцію, яка вразила навіть бувалих юристів: підписання документа особою після її біологічної смерті саме по собі не робить документ підробленим. Іншими словами, той факт, що чиновник, чиє ім’я фігурує на «Акті технічного нагляду» датованому 2015 роком, помер у 2007-му, — це ще не доказ підробки. Адже, мовляв, потрібно додатково доводити, хто саме вчинив підробку.

Ця позиція, впроваджена у низці судових актів і пов’язана саме з поромною справою», — яскравий приклад того, як окремі судді свідомо руйнують правову логіку задля збереження незаконного статус-кво. Констатоване ЄСПЛ системне затягування справ у тому ж суді є тлом, яке надає цій позиції ще більшої зловісності.

Рішення Страсбурзького суду — не просто присудження компенсації. Це документ, який фіксує: Ізмаїльський міськрайонний суд роками системно не розглядав справи потерпілих. І це відбувалося одночасно з просуванням тієї концепції «живих підписів мертвих чиновників».

КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ

6 лютого 2026 року прокурор Чорноморської окружної прокуратури звернулася до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження № 12017160150003076 на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України — у зв’язку із закінченням строків давності та невстановленням винних осіб.

Прокурор визнає доведеним факт підроблення «Акту технічного нагляду» і «Договору купівлі-продажу»; визнає, що на підставі підроблених документів здійснено незаконну перереєстрацію порому.

ВИСНОВКИ

Попри системний тиск і штучне затягування — результат роботи адвоката Ягунова Д.В. є конкретним і вимірним.

Пором ВИЛ-0224-К перебуває під подвійним арештом, підтвердженим судами двох інстанцій. Право власності Чебана П.Г. визнано таким, що виникло на підставі нікчемних документів. Рішення ЄСПЛ зафіксувало системні порушення у діяльності того суду, який тривалий час слугував інструментом блокування прав потерпілих. Усі спроби скасувати арешт — через пряме клопотання, через апеляцію, через залучення нових «власників» — виявилися безрезультатними. «Поромна справа» ще не завершена. Але вісім років правової боротьби вже сформували судовий масив, який неможливо ігнорувати.